Способи засвоєння нових знань. Урок засвоєння нових знань учнями
Класифікація уроків В.А. Оніщука
Урок засвоєння нових знань
Ціль: засвоєння учнями, сприйняття, осмислення певних понять, законів, теорій
Найбільш ефективно процес засвоєння нових понять, умінь та навичок здійснюється учнями під час активної діяльності, обумовленої застосуванням учителем різноманітних методів, засобів навчання та технологій.
Структура уроку
Актуалізація чуттєвого досвіду та опорних знань учнів.
Сприйняття та первинне усвідомлення учнями нового матеріалу.
Осмислення об'єктивних зв'язків і відносин у матеріалі, що вивчається, і розкриття внутрішньої сутності досліджуваних явищ.
Узагальнення та систематизація знань.
Підбиття підсумків уроку.
Повідомлення домашнього завдання.
Найчастіше таким уроком є вступний урок курсу (теми, розділу), коли він незначною мірою пов'язаний з темою попереднього уроку. Також, правильно вибрати цей тип уроку у разі, коли зміст матеріалу складний, об'ємний, містить значну кількість нових понять та положень.
Може використовуватися пояснювально-ілюстративний, проблемний виклад. Заняття можна провести у формі бесіди, лекції, екскурсії, відеоуроку, навчальної конференції з підготовленими доповідями (повідомленнями) учнів. Під час проведення уроку доречними є конспектування, складання тез, опорних схем, робота з підручником, картою тощо. Головне, щоб вивчення нового матеріалу учнями йшло не пасивно, а під час різноманітної активної пізнавальної діяльності.
Урок засвоєння навичок та умінь
Ціль: закріплення та усвідомлення раніше засвоєного матеріалу (знань, умінь, навичок), оволодіння учнями певним теоретичним матеріалом, правилом чи алгоритмом. Найбільш ефективно процес засвоєння умінь та навичок здійснюється учнями під час активної діяльності, обумовленої застосуванням вчителем різноманітних методів, засобів навчання та технологій.
Структура уроку
Перевірка домашнього завдання, відтворення та корекція опорних знань та досвіду учнів (підготовчі завдання).
Актуалізація опорних знань та практичного досвіду учнів.
Повідомлення теми, мети, завдань уроку та мотивація навчальної діяльності школярів.
Вивчення нового матеріалу (вступні вправи).
Первинне застосування набутих знань (пробні вправи).
Застосування учнями знань у стандартних умовах з метою засвоєння навичок (тренувальні вправи).
б) вправи з інструкції;
в) вправи за завданням вчителя.
Творчий перенесення знань та навичок у нові умови з метою формування умінь (творчі вправи).
Підсумки уроку.
Повідомлення домашнього завдання.
Основою такого уроку можна назвати тренування у різних варіантах, які вимагають від учня перенесення знань та умінь у нові, нестандартні ситуації. Для таких уроків використовується практична робота. У педагогічній літературі саме цей тип уроку рекомендується як доречний для таких предметів, як фізика, хімія, географія, біологія і, звичайно, інформатика. Практичні роботи у значній кількості представлені у навчальних програмах, і практичні завдання є невід'ємною складовою фактично кожного уроку інформатики.
Ціль: навчити самостійно та творчо застосовувати знання, навички та вміння у життєвих умовах, сприяти підготовці учнів до життя, праці на виробництві, посиленню зв'язку теорії з практикою, формування у учнів працелюбності, самостійності та творчої активності у вирішенні різних виробничих завдань та життєвих проблем.
Структура уроку
Перевірка домашнього завдання, відтворення та корекція опорних знань, навичок та умінь, необхідних учням для самостійного виконання практичного завдання.
Мотивація навчальної діяльності.
Осмислення змісту та послідовності застосування практичних дій.
Самостійне виконання учнями завдань під керівництвом вчителя.
Узагальнення та систематизація учнями результатів роботи.
Звіт учнів про засоби та результати виконання роботи та теоретична інтерпретація отриманих результатів.
Підсумки уроку, повідомлення домашнього завдання
Урок застосування знань, умінь та навичок
(практична робота)
Структура уроку
Актуалізація опорних знань та діяльності учнів, необхідних для творчого вирішення завдань.
Засвоєння нових знань.
Формування елементарних навичок на основі застосування їх у стандартних умовах.
Формування диференційованих узагальнених умінь.
Аналіз завдання (розкриття способів розв'язання творчих елементів).
Підготовка необхідного для роботи обладнання.
Самостійне виконання практичної частини роботи.
Творче застосування узагальнених знань, умінь і навичок в умовах, що постійно змінюються, або в ситуаціях, наближених до життєвих.
Контроль, самоконтроль, взаємоконтроль у виконання роботи.
Підсумки уроку.
Повідомлення домашнього завдання.
Урок узагальнення та систематизації знань
Ціль: приведення засвоєних учнями понять у струнку систему, що передбачає розкриття та засвоєння зв'язків та відносин між її елементами; свідоме оволодіння основними теоріями та провідними ідеями навчального предмета чи принципами відповідної галузі науки.
Ці уроки спрямовані на вирішення двох основних дидактичних завдань:
а) перевірку та встановлення рівня оволодіння учнями основами теоретичних знань та способами пізнавальної діяльності;
б) повторення, корекцію та більш глибоке осмислення навчального матеріалу.
Структура уроку
Мотивація навчальної діяльності школярів.
Повідомлення теми, мети, завдань уроку.
Узагальнення окремих фактів, подій, явищ.
Повторення та узагальнення понять та засвоєння відповідної їм системи знань.
Повторення та систематизація основних теоретичних положень та провідних ідей науки.
Підсумки уроку.
Домашнє завдання.
Для систематизації та узагальнення виділяються ключові питання курсу. Увага звертається на знаходження та розкриття у вже вивченому матеріалі закономірностей, логічних зв'язків, глибокої сутності процесів та явищ, на перехід від окремих до ширших узагальнень. Слід звернути увагу, що систематизація передбачає певну форму відображення окремих фактів у певній системі відносин - схему, узагальнюючу таблицю. У жодному разі не можна вважати систематизацією просте відтворення окремих фактів чи дій наприкінці вивчення теми. Це буде просте повторення.
Урок такого типу може відбуватися у формі оглядової лекції, бесіди, опитувань, виконання системи завдань та ін.
Уроки контролю та корекції знань, умінь та навичок.
Уроки цього типу призначені для:
а) контролю за рівнем засвоєння учнями теоретичного матеріалу, сформованості умінь та навичок;
б) корекції засвоєних учнями знань, умінь та навичок.
Ціль: перевірка якості та міцності засвоєного матеріалу, сформованості умінь та навичок, внесення коректив, виявлення прогалин у знаннях, навичках та вміннях, виявлення якості засвоєння знань, навичок та умінь.
Структура уроку
1. Мотивація навчальної діяльності школярів та повідомлення теми, мети та завдань уроку:
Показ необхідності широкого та вільного використання у життєвих ситуаціях набутих у школі знань, навичок та умінь;
Повідомлення про характер завдань на уроці, послідовність та способи їх виконання, оформлення результатів самостійної роботи.
2. Перевірка знання учнями фактичного матеріалу та вміння розкривати елементарні зовнішні зв'язки у предметах та явищах:
Усна передня розмова;
Усне індивідуальне опитування.
3. Перевірка знань учнями основних понять (законів) та умінь пояснювати їх сутність, наводити найпереконливіші аргументи у своїх судженнях та приклади:
Письмова робота (8 – 10 хв.)
Індивідуальне опитування.
4. Перевірка глибини осмислення учнями знань та ступеня їх узагальнення:
Письмове опитування;
Самостійне складання чи заповнення таблиці.
5. Застосування учнями знань у стандартних умовах:
Письмове вирішення завдань (обчислювальних, якісних чи пізнавальних)
Виконує самостійні практичні завдання з готовими даними, сформульованими питаннями та відомим способом виконання дій.
6. Застосування знань у змінених (нестандартних) умовах:
Виконання комплексних творчих письмових робіт, що вимагають перенесення набутих знань та способів виконання дій у нових умовах;
Виконання комплексних творчих практичних завдань.
7. Перевірка, аналіз та оцінка виконаних завдань.
8. Підсумки уроку та повідомлення домашнього завдання.
Такі уроки проводяться наприкінці вивчення теми, розділу та виконують цілу низку функцій: контролюючу, навчальну, виховну, діагностичну та ін.
Уроки перевірки можуть бути організовані дуже різноманітно (у вигляді ігор-змагань, контролю знань тощо), мають широкі можливості для поєднання в індивідуальній та груповій роботі.
Комбінований урок
Структура уроку:
застосовуються різні комбінації структурних елементів різних типів уроків.
1. Актуалізація чуттєвого досвіду та опорних знань учнів.
2. Мотивація навчальної діяльності учнів.
3. Повідомлення теми, завдань уроку.
4. Сприйняття та засвоєння учнями нового навчального матеріалу.
5. Застосування учнями знань та дій у стандартних умовах з метою засвоєння навичок (тренувальні вправи).
6. Творчий перенесення знань та навичок у нові умови з метою формування умінь (творчі вправи).
7. Аналіз досягнень учнів.
8. Підсумки уроку.
Розглянуті вище структури уроків є орієнтовними. Вони передбачають варіативність залежно від віку учнів, їхньої підготовки, змісту навчального матеріалу, методів навчання, місця проведення уроків тощо.
II Підготовка учнів до нових знань. Постановка цілей та завдань.
III Засвоєння нових знань
IV Перевірка розуміння нових знань
V Закріплення знань учнів
VI Інструктаж про домашнє завдання
Урок закріплення
I Організаційний момент
II Підготовка учнів до сприйняття знань. Постановка цілей та завдань.
III Закріплення знань учнів
IV Інструктаж про домашнє завдання
Комбінований урок
I Організаційний момент
II Перевірка домашнього завдання
III Всебічна перевірка знань
IV Підготовка учнів до сприйняття знань. Постановка цілей та завдань
V Засвоєння нових знань
V I Перевірка розуміння матеріалу
VI I Закріплення
VIII Інструктаж про домашнє завдання
3 Написати план уроку. Тема: Людина та культура 4 клас
Білет № 3
1 Значення гідросфери. Загальні відомостіпро воду. Світовий океан. Рельєф дна Світового океану. Вода- одне з найцінніших природних багатств, джерело життя на Землі. Склад води: 11, 19% водню та 88, 81% кисню. Чиста вода – прозора рідина без смаку, кольору та запаху. Чистої води у природі немає – вода завжди має домішки. «Чисту» воду отримують шляхом перегонки. Така вода називається дистильованою. Вода добре проводить електричний струм і є добрим розчинником. Вода в розчиненій у ній речовиною називається розчином. Вода в цьому випадку виступає розчинником. Вода здатна розчиняти:
Тверді речовини: цукор, сіль, сода харчова
Рідкі речовини: оцтова кислота, спирт, кров, зеленка
Газоподібні речовини: аміак, кисень, вуглекислий газ
Вода грає життєво важливу рольу промисловості та у побуті. А найголовніше – вона необхідна підтримки життя Землі. Людське тіло на дві третини складається із води. багато харчових продуктів також переважно складаються з води. Світовий океан.Понад 3-4 поверхні Землі займає Світовий океан. світовий океан дуже важливий для всього живого Землі. 1 . Половину всього кисню Землі виділяють у повітря водорості та інші водні рослини. 2. Світовий океан регулює температуру морів та суші та зберігає тепло планети. 3. Світовий океан грає велику роль у збереженні постійного клімату Землі, у визначенні погодних умовна планеті.4. Світовий океан дає людині різноманітний будівельний матеріал та корисні копалини, а також надають їй морські продукти. До вод світового океану відносяться води океанів, морів, заток і проток. Континенти і групи островів поділяють світовий океан п'ять частин – океанів: Атлантичний, Індійський, Північний Льодовитий, Тихий і Південний.
2 Предметні уроки. Екскурсії. Предметний урокхарактеризується конкретним знайомством учнів із явищами предметами навколишньої дійсності та встановленням зв'язків між ними. Під час проведення предметних уроків вчителю передусім треба чітко уявляти, яку суму конкретних уявлень та понять він має дати учням про цей предмет. Працюючи з певним предметом, діти перевіряють та уточнюють знання, отримані у різних джерелах. Предметні уроки повинні бути сприяти виробленню практичних умінь та навичок. Майже всі предметні уроки зазвичай проводять після екскурсій, у яких учні мають можливість ознайомитися з предметом вивчення у природному, природному середовищі, побачити його зв'язок коїться з іншими предметами і явищами. На предметних уроках важливо порівнювати одні предмети з іншими: так краще запам'ятовуються. Порівняння дає матеріал для роздумів, узагальнення та висновків. При навчанні учнів порівнянню досліджуваних об'єктів і явищ природи важливо як послідовно і цілеспрямовано керувати ними окремих етапах пізнавальної діяльності а й ознайомити учнів із цими етапами пізнавальної діяльності. Екскурсії- це форма організації навчально-виховного процесу, яка дозволяє проводити спостереження, а також безпосередньо вивчати різні предмети, явища та процеси у природних чи штучно створених умовах. Екскурсії з природознавства мають велике пізнавальне та виховне значення. Вони конкретизують, поглиблюють та розширюють знання учнів. На екскурсіях учні перевіряють на практиці багато теоретичних знань і переводять їх у вміння та навички. Екскурсія- Це захоплююча форма роботи вчителя з класом, в ході якої діти вчаться орієнтуватися на місцевості, спостерігати, порівнювати, знаходити приклади взаємозв'язку організмів один з одним, явищами природи, з умовами навколишнього середовища. Екскурсії з природознавства бувають вступними(за курсом або за темою) , поточними(у міру вивчення матеріалу теми) узагальнюючими(Після вивчення матеріалу теми). На вступних екскурсіях учні отримують загальне уявленняпро досліджуваний матеріал, завдання зі спостереження на всю тему проводять короткочасні спостереження. Поточні екскурсії передбачають знайомство з конкретними об'єктами чи явищами у самій природі. Узагальнюючі екскурсії проводяться наприкінці вивчення теми чи її частини. і припускають конкретизацію, систематизацію та узагальнення вивченого матеріалу. Підготовка до екскурсії.Кожну екскурсію вчитель готує ретельно та заздалегідь; він визначає тему екскурсії, уявлення та основні поняття, які на екскурсії відпрацьовуватимуться; обирає місце екскурсії; розробляє екскурсійний маршрут; обов'язково буває місце екскурсії для знайомства з ними; відбору найбільш цікавих та типових об'єктів для демонстрації та самостійного спостереження учнів; визначає місця зупинок відпочинку. Ця робота вчителя завершується складанням плану екскурсії.
3 Написати план уроку. Тема: Малюнок та план 2 клас
Типологія уроку
Кожний урок має відмінність від іншого за своїми цілями, змістом, методами, структурою, поведінкою вчителя та учнів та за багатьма іншими параметрами. Вже давно у педагогіці виникла потреба виділити серед методично різноманітних уроків уроки, що характеризуються певними загальними ознаками.
Урок давно був об'єктом класифікації, але, на жаль, досі ця досить складна проблема не вирішена, і в педагогіці єдина типологія уроків відсутня. До цього часу спостерігаються різні підходи до класифікації уроків.
Мабуть, найчастіше в теорії та практиці у багатьох випадках зустрічаються класифікації уроків з основної освітньої мети. Здається, що це найправильніший підхід. Чому? Насамперед тому, що будь-який різновид уроків детермінується триєдиною навчальною метою. Вона диктує зміст навчального матеріалу, методи навчання та форми організації пізнавальної діяльності, вона ж безпосередньо впливає на структуру уроку та логіку його побудови. В уроці все підкоряється його цілі. Якщо мета уроку висуває вивчення нового матеріалу учнями, те й зміст навчального матеріалу, і методи навчання, і форми організації пізнавальної діяльності конструюються вчителем для її досягнення.
Виходячи з дидактичної мети навчання касета типів уроків виглядатиме так:
Комбінований урок.
Урок засвоєння нових знань учнями.
Урок закріплення матеріалу, що вивчається.
Урок повторення.
Урок систематизації та узагальнення нового матеріалу.
Урок перевірки та оцінки знань.
Звичайно, будь-яка класифікація, в тому числі і дана, до певної міри умовна: на уроці повторення, наприклад, проводиться певною мірою і закріплення навчального матеріалу, на уроці узагальнення та систематизації він повторюється, під час засвоєння нового навчального матеріалу вчитель у тій або інший формі здійснює його закріплення. В силу цього, при віднесенні уроку до того чи іншого типу враховується переважний характер роботи вчителя та учнів над змістом навчального матеріалу – засвоєння, закріплення, повторення тощо. У цьому необхідно пам'ятати, що специфіка уроку, природно, накладає свій відбиток утримання і структуру його типу. Дамо коротку характеристикукожному типу уроку окремо.
Комбінований урок
Всі наступні типи уроків найчастіше суть не що інше, як комбінація етапів комбінованого уроку. По суті, «тип уроку» – це нерідко розгорнутий за змістом і за часом один із етапів комбінованого уроку. Все ж таки інші етапи такого уроку грають у ньому ніби допоміжну роль і скорочені в часі та обсязі.
Етапи комбінованого уроку
Організаційний етап.
Етап перевірки домашнього завдання.
Етап всебічної перевірки знань.
Етап підготовки учнів до активного засвоєння знань.
Етап засвоєння нових знань.
Етап закріплення нових знань.
Етап інформації учнів про домашнє завдання та інструктаж щодо його виконання.
Надзвичайно важливо відзначити, що сьогодні у практиці роботи школи широко використовуються такі різновиди комбінованого уроку, як синтетичний урок. Під синтетичним мається на увазі такий урок, на якому вирішуються різні дидактичні завдання: ознайомлення учнів з новими знаннями, вміннями та навичками, закріплення та повторення раніше пройденого. На відміну так званого комбінованого уроку синтетичний урок залежно від дидактичної мети будується по-різному. На цих уроках нерідко вивчення нового матеріалу органічно поєднується з його закріпленням, повторення раніше пройденого спирається на відомі учням знання та проводиться не тільки у формі викладу та пояснення вчителем, а й у формі різноманітної самостійної роботи учнів. У результаті синтетичного уроку відбувається вивчення нового матеріалу на етапі актуалізації опорних знань. Таке вивчення пов'язується з самостійною роботою учнів, систематичним застосуванням ними своїх знань на практиці, з безперервним повторенням знань, умінь та навичок у нових зв'язках та поєднаннях. Синтетичний урок відрізняється від комбінованого «розмитістю» етапів, складнішою структурою та сильнішим розвиваючим впливом на особистість.
Під впливом нових психологічних теорій в розвитку творчого мислення вчителів і що намітилися останнім часом тенденцій вдосконалення навчального процесу виник новий різновид комбінованого уроку – адаптивний комбінований урок, у якому новою системою навчання вирішується відразу кілька навчально-виховних завдань. Адаптивним називається такий урок, який максимально забезпечує оптимальну адаптацію до індивідуальних особливостей учнів, охоплюючи продуктивну новаторську практику та передову педагогічну думку.
Вчитель тут не просто спостерігає за самостійною роботою учнів, а працює у цей час з окремими учнями індивідуально, і це дуже помітно підвищує ефективність уроку. Певною мірою даний тип уроку ламає уявлення, що склалося, про традиційний урок взагалі і комбінований урок зокрема.
Урок засвоєння нового матеріалу
Триєдиною метою такого уроку є навчально-виховне завдання етапу засвоєння нових знань комбінованого уроку, бо в його структурі цей етап займає домінуюче положення за часом та обсягом, будучи головною та вирішальною частиною уроку. Все ж таки інші етапи скорочені в часі та обсязі, іноді (особливо у старших класах) взагалі відсутні. Завдання інших етапів у тому, щоб «обслуговувати» процес засвоєння нових знань учнями як основну частину навчального заняття. Основним призначенням цього уроку є формування знань учнів. Центральною ланкою такого уроку самостійно засвоюватиме знання під керівництвом педагога, хоча інформаційна діяльність останнього, пояснення нового матеріалу повністю виключена бути не може.
Урок закріплення матеріалу, що вивчається
Основна мета цього уроку полягає у закріпленні та осмисленні вивченого у вигляді більш відповідних навичок та умінь, як моторних, так і інтелектуальних. Стрижнем педагогічного шляху досягнення мети такого уроку є не вивчення учнями нового матеріалу, не їхня теоретична самостійна робота, не вирішення ними проблемних питань, а тренування, яке обов'язково має припускати необхідну варіативність робіт, що вимагає від учнів перенесення знань та умінь, їх використання у нестандартних ситуаціях .
Як самостійний етап засвоєння нового матеріалу тут не виділяється, але на уроці закріплення елементи пояснення можуть мати місце. Перевірку домашнього завдання у цьому типі уроку можна здійснити як самостійний етап, але, зазвичай, її зливають із закріпленням, щоб створити єдину логічну структуру закріплення.
Урок повторення
Основна дидактична мета цього типу уроку полягає у запобіганні забуттю засвоєного матеріалу, поглибленні відомостей про раніше вивчене, уточнення придбаних уявлень.
Перевірку домашнього завдання найчастіше вчителі укладають у логіку повторення як із його моментів. Повторення та закріплення, маючи велику подібність, принципово відрізняються тим, що закріплюються зазвичай окремі правила та положення, а потім на їх основі формуються навички та вміння. Для повторення ж головне не у формуванні навчальних навичок, а зміцненні у пам'яті основних положень теми, в засвоєному матеріалі.
Особливість і складність проведення цього уроку у цьому, щоб точно визначити межі навчального матеріалу, вміло виділити його основні ідеї, поняття, правила, підібрати відповідні вправи. Найбільш поширеним і доцільним видом повторення є тематичне, у ході якого виділяються основні теоретичні положення та правила, і учні готуються до глибшого розуміння наступних тем курсу.
Урок систематизації та узагальнення вивченого матеріалу
Дидактична мета даного типу уроку зводиться до узагальнення та систематизації знань, вивченого матеріалу. Зазвичай ці уроки, близькі за своїм типом до уроків повторення, проводяться наприкінці чверті чи навчального року. Специфіка їх у тому, що вчитель для систематизації та узагальнення виділяє вузлові питання програми, засвоєння яких визначає оволодіння предметом.
Особливість цього уроку у тому, що етап узагальнення і систематизації вивченого може здійснюватися методами, взятими з інших типів уроків.
Узагальнення учнями фактичного матеріалу є важливим, але не єдиним завданням цього уроку. Особливо важливо під час цих уроків формувати в учнів знання, що відображаються у вигляді ідей та теорій, перехід від приватних до ширших узагальнень.
Урок перевірки та оцінки знань
Головна його мета – перевірити якість та міцність знань учнів. Зазвичай проводиться після вивчення окремих розділів програми.
На уроках цього типу не представлені у вигляді самостійних етапів такі частини уроку, як засвоєння нового матеріалу, закріплення, повторення, хоча вони у якихось елементах присутні. Важливо виявляти як знання учнів фактичного матеріалу, а й рівень осмислення та узагальнення цього матеріалу, вміння учнів застосовувати набуті знання практично у різних ситуаціях.
Подібні типи уроків виконують орієнтуючу, діагностичну та контролюючу функцію навчання.
Використання психологічного розмаїття уроків – не самоціль, а засіб та вирішення завдань навчання. У педагогічній практиці які завжди спостерігається прагнення вчителів включити у систему своєї роботи всі типи уроків. Величезна більшість уроків досі будується на кшталт: перевірка домашнього завдання, закріплення їх у пам'яті учнів, завдання додому. Така одноманітність у побудові уроку призводить до серйозних наслідків.
По перше,постійне повторення однієї й тієї ж схеми уроку викликає в учнів реакцію, гальмує активність мислення, так звану психічну реакцію пересиченості на монотонність у роботі.
По-друге,типологічна одноманітність у побудові уроків вчителем сприяє формуванню малоініціативної особистості, не здатної гостро оцінювати події, що не вміє аналітично мислити, емоційно неписьменною.
По-третє,така стандартизована схема побудови уроку далеко не завжди відповідає завданням навчання та виховання, звужуючи освітні, виховні та розвиваючі можливості уроку як основної форми навчання.
Конаржевський Ю.А. Аналіз уроку/М: Центр «Педагогічний пошук», 2000
11. Типи та структура уроків.
1. Урок засвоєння нових знань.
Це загальновідомий для вчителів тип уроку. Основна його частина присвячена подачі нових знань та первісному їх закріпленню. Безумовно, схема цього уроку залежить від підготовки учнів, а також від рівня знайомства викладача з учнями та учнів із викладачем. Якщо це сильний клас, то урок отримання нових знань можна розпочати з проблемних ситуацій, щоб учні самостійно працювали над досліджуваним матеріалом. Вчитель використовує різні способи подання нових знань – спостереження за явищами природи, проведення представленого чи демонстративного експерименту – які мають порушити питання таким чином, щоб учні, відповідаючи на них, самостійно робили висновки. Якщо це слабкий клас чи новий для вчителя, можна подавати матеріал невеликими, взаємозалежними частинами, кожним у тому числі учні репродуктивно опановують, а кінці подачі матеріалу (наприклад, під час вирішення проблемних завдань) повністю перевірити рівень засвоєння знань. Проте основна мета такого типу уроку – сформувати знання учнів.
2. Урок закріплення отриманих знань.
Під час уроку відбувається закріплення нових знань на репродуктивному рівні. Учні повинні як зрозуміти цей матеріал, а й відновити його. Таку роботу слід проводити на окремому спеціальному уроці. Навіщо потрібний такий урок? Хтось думає: треба лише подати матеріал уроку, і учні одразу зможуть творчо опрацювати його. Щоправда, сильні учні саме так роблять. Але якщо врахувати, що у класі лише 30% навчається на «7-12», то зрозуміло, що основна група учнів не освоїть знання на репродуктивному рівні та не зможе їх творчо осмислити. Навчальним прикладом неправильних дій вчителя, який, не закріпивши набутих знань, відразу береться за розвиток творчого рівня, є заняття хореографією. Загальновідомо, що на заняттях хореографією учні спочатку розучують окремі рухи та позиції біля верстата. Потім відпрацьовують їх у залі. Тут виконуються комбінації рухів, які розучувалися на верстаті. Після того, як вивчені комбінації рухів, ставлять танець, який потім багато разів відпрацьовують. Поступово народжується гармонія танцю. А у нас на уроках деякі вчителі намагаються створити гармонію знань, обійшовши підготовчу та творчу роботу. І одразу після подачі знань займаються «постановкою танців». А це не всім учням під силу. Можливо, саме тому діти таких вчителів не досягають гармонії у заняттях.
3. Урок відпрацювання здобутих знань.
На цьому уроці учні повторюють вивчене, але вже на вищому рівні. Вони вчаться використовувати ці знання у різних ситуаціях: вирішуючи проблемні завдання, завдання на якість та кількість, відповідаючи на різноманітні питання. Тут відпрацьовуються знання, формуються вміння. І якщо педагог приділяє цьому постійну увагу, учні формують навички використання отриманих знань. Форми організації навчального процесу на уроці залежатимуть від рівня оволодіння учнями загальнонавчальними прийомами та навичками. Сильному класу достатньо лише повторити матеріал (повторне прослуховування), та був диференціювати роботу класу: дати учням індивідуальну допомогу опановування знаннями більш рівні. Слабкий клас, крім загального повторення матеріалу за допомогою вчителя та учнів, доречно ознайомити із загальнонавчальними прийомами та навичками, та закріпити знання за допомогою різних (запланованих вчителем) завдань вищого рівня. Основна мета такого уроку – відпрацювати отримані знання та сформувати вміння користуватися ними. А навички формуватимуться поступово від уроку до уроку.
4. Урок контролю за знаннями учнів.
Безумовно, основна мета уроку – дати можливість учням продемонструвати набуті знання, показати свої вміння застосовувати їх на практиці. Вчитель має право проводити урок контролю за знаннями лише тоді, коли він упевнений у знаннях учнів. Контроль знань - це не покарання для учнів за незнання, а навпаки - можливість показати себе якнайкраще. Грамотно складені завдання для учнів дають вчителю можливість побачити, який рівень знань вийшли його учні. Тому краще складати завдання так, щоб перші два-три питання були на відновлення отриманих знань, наступні - на вміння їх використовувати, і врешті-решт останні кілька питань - на визначення вміння учнів творчо використовувати отримані знання. У такий спосіб вчитель зможе проаналізувати, скільки учнів та як засвоїли нову тему. Якщо результати такого уроку невтішні, то винні не учні, а сам учитель, який не зміг створити ту педагогічну гармонію у побудові своїх уроків, що впливає на формування знань, умінь та навичок.
5. Урок ліквідації прогалин у знаннях, вміннях та навичках учнів.
Цей урок проводять після уроку контролю знань учнів. На ньому викладач розбирає отриманий «зріз знань», вказує на основні помилки учнів, і сам або за допомогою учнів (все залежить від рівня класу) намагається ліквідувати прогалини у знаннях учнів. Безумовно, у великій темі виникає циклічність таких уроків: - урок засвоєння нових знань, - урок закріплення знань учнів, - урок відпрацювання отриманих знань, умінь та навичок, - урок контролю знань, - урок ліквідації прогалин у знаннях, уміннях та навичках учнів. Поступово, від одного циклу уроку цієї теми до іншого, знання учнів розширюватимуться, поглиблюватимуться, зміцнюватимуться і відповідно до цього будуть формуватися навички використання знань цієї теми. Останній тип уроку у темі чи розділі предмета називається узагальнюючим уроком. Основна мета такого уроку – систематизувати отримані знання учнів. Якщо говорити про завершення вивчення розділу предмета, це означає – вивести учнів на рівень узагальнення отриманих знань. Побудова такого уроку також відрізняється від попередніх. На вступному уроці основне навантаження лягало на плечі вчителя (хоча зазвичай учні приєднуються до спільної творчості) – він давав загальне уявлення про новий матеріал. На уроках засвоєння знань, умінь та навичок вчитель та учні починають спільно працювати – вчитель за допомогою учнів формулює нові знання. На уроках відпрацювання та закріплення знань роль учнів помітно зростає, вони більше працюють самостійно, а вчитель лише спрямовує їхні зусилля у відпрацюванні основних знань. На уроках контролю знань учні посідають профілююче місце. На уроці ліквідації прогалин у знаннях, уміннях та навичках знову ж таки переважає роль самого вчителя. На узагальнюючому ж уроці необхідно створити таку обстановку, так спланувати урок, щоб під керівництвом вчителя учні змогли якнайкраще продемонструвати отримані знання, вміння та навички. Так поступово, від уроку до уроку, народжується самостійність у творчості учнів: від прослуховування матеріалу до відпрацювання його спочатку на репродуктивному рівні, а потім на творчому, через контроль знань та урок ліквідації прогалин у них. Так народжується синтез знань, умінь та навичок. Так народжується педагогічна гармонія, що дає задоволення своєю роботою як учителю, і учням.
12. Аналіз уроку.
Вимоги до сучасного уроку.
1.Урок має бути спрямований на високий кінцевий результат, підвищення якості та ефективності навчання, всебічний розвиток особистості. 2.Урок – щодо самостійна ланка у системі навчання. 3.Урок будується як цілісна система взаємодії вчителя та учнів на основі співробітництва. 4.Урок будується на основі: - Програмних вимог; - урахування можливостей учнів; - Урахування можливостей вчителя, його творчого потенціалу. 5.Кожен урок має точне дидактичне призначення: - засвоєння нових знань; - формування нових умінь та навичок; - перевірка та облік знань, умінь та навичок; - аналіз контрольної роботи; - узагальнення та систематизація знань; - Комбінований; - розвиток мовлення; - урок-лекція; - урок-семінар; - урок-диспут тощо. 6.На уроці комплексно вирішуються завдання освіти, виховання та розвитку. 7. Урок має раціональну структуру. 8.Зміст навчального матеріалу відповідає основним принципам (науковість, зв'язок із життям, системність, послідовність). 9.На уроці використовуються різноманітні форми, методи та прийоми, способи навчання, інноваційні технології. 10. Вчитель використовує нестандартні форми проведення уроку. 11.На уроці забезпечується здійснення міжпредметних зв'язків. 12.На уроці здійснюється диференціація та індивідуалізація навчання. 13.Учитель розвиває навчально-пізнавальну діяльність учнів та керує нею, здійснює стимулювання, організацію, контроль, оцінку діяльності, озброює прийомами самостійної роботи, формує навички самоконтролю. 14.Для проведення уроку створено необхідні умови: матеріальні, морально-психологічні, гігієнічні, естетичні 15.Урок проводиться за планом – творчим робочим документом вчителя. 16. Проводячи урок за планом, вчитель готовий його перебудувати у разі потреби. 17.Висока результативність уроку. 18.Учитель проводить аналіз перебігу уроку, його результатів.
13.Форми та види контролю
1. за змістом: комплексний тематичний параметричний самоконтроль
14.Методи контролю
1. навчального процесу:
Вибіркове відвідування уроків – тематичне відвідування – паралельне відвідування – класно – узагальнюючий контроль – цільове відвідування уроків із запрошенням спеціаліста – перевірка, перегляд документів – проведення бесід з вчителями.
2. рівня знань, умінь та навичок:
Проведення усного опитування учнів директором чи учителем з питань, запропонованих директором; - Проведення директорських письмових контрольних робіт, зрізів, тестування; - Вивчення учнівських зошитів, схем, карт, щоденників, класних журналів.
3. ходу, результативності позакласної виховної роботи:
Перегляд документації; - безпосереднє спостереження (за системою виховання під час уроку, під час проведення зборів, заходів, змагань, дисципліною під час уроків, у громадських місцях, змінах); - спеціальні перевірки (ставлення учнів до виконання громадських доручень, проведення класного годинника); - анкетування; - Розмова з учнями, вчителями, батьками.
15.Схема самоаналізу та аналізу уроку
Матеріальна база та санітарно-гігієнічні умови:
Предметний кабінет чи пристосоване приміщення; температурний режим; освітлення у приміщенні; відповідність комплекту меблів віковим особливостям учнів; використання технічних засобів навчання; черговість уроку за розкладом та її обгрунтованість.
Навчально - методичні аспекти уроку:
Тип уроку; місце уроку в системі інших уроків теми, що вивчається; продуманість структури уроку, її обґрунтованість та виправданість; раціональність розподілу часу на структурні елементиуроку; навчально - методичне забезпечення уроку; наочність; зв'язок уроку із життям, використання виховного потенціалу навчального матеріалу на формування в учнів загальнолюдських цінностей; реалізація особистісно орієнтованої моделі навчання; міжпредметні зв'язки;
Дидактичні аспекти уроку:
Володіння учителем фактичним матеріалом; відповідність програмі; актуалізація опорних знань; рівень запропонованих завдань; резерви для позитивних змін у поданні матеріалу; перевірка якості одержаних знань та їх закріплення на уроці.
Робота вчителя з класом:
Емоційно-психологічна атмосфера під час уроку; мотивація навчальної діяльності учнів під час уроку; готовність учнів до уроку та його робота на уроці; індивідуальна та загальнокласна активність учнів; інноваційні форми роботи вчителя з класом, їх виправданість та результативність; елементи імпровізації на уроці.
Розвиток учнів:
Самостійна робота учнів із джерелом інформації; формування у них загальнонавчальних та спеціальних умінь та навичок; спонукання учнів до участі у розумових операціях (аналіз та синтез, визначення причинно-наслідкових зв'язків, рецензування відповіді товариша, взаємоперевірка тощо); формулювання очікувань учнів та його реалізація під час уроку; Використання виховного потенціалу навчального матеріалу.
16.ДИФЕРЕНЦІЙНИЙ ПІДХІД НА УРОКУ
Під час опитування домашнього завдання.
1.Учні з високими навчальними можливостями: - Викладають програмний матеріал докладно, з усіма деталями, з використанням додаткової художньої, науково-популярної літератури, інших джерел; - до них пред'являється підвищена вимога до логіки викладу та культури мови; - від них вимагається аргументоване формулювання висновків, висновків, резюме; - учням цієї групи пропонуються завдання творчого та проблемно-пошукового характеру; - Завдання із застосуванням класифікації, аналізу, синтезу, зіставлення, узагальнення та ін. 2. Учні із середніми навчальними можливостями: - Виконують завдання тренувального та відтворювального характеру; - Завдання за зразком; - завдання з використанням знань, умінь та навичок у знайомій ситуації. 3.Для учнів з низькими навчальними можливостями можна запропонувати завдання: - репродуктивного характеру по всьому матеріалу та його частин; - з пояснення ходу та способу вирішення (виконання); - з відтворення головного, основного у засвоєному навчальному матеріалі. У відповідь учням дозволяється користуватися складеними вдома планом, плакатами, приладами.
Під час викладу нового матеріалу.
У практиці склалося три підходи до визначення завдань диференційованим групам учнів у процесі викладу вчителем нового матеріалу. 1. Групи отримують попередні завдання, які вони повинні виконувати в міру розкриття вчителем нової теми. Учні з високими навчальними можливостями:- підбиття підсумків викладених питань; - виділення головного у матеріалі, основного; - робота з першоджерелами, книгою; - Пошук відповіді на проблемне питання, проблемне завдання. Учні із середніми та низькими навчальними можливостями:- робота з осмислення нових понять; - словникова робота; - Завдання з актуалізації раніше засвоєних знань; - завдання репродуктивного характеру та ін. 2. Усі учні слухають виклад матеріалу учителем. Потім учням з високими можливостями до навчальності пропонується самостійна робота з нового матеріалу. У цей час вчитель із двома іншими групами розглядає навчальний матеріал ще раз. Після цього завдання отримує група із середніми навчальними можливостями. Для дітей третьої групи новий матеріалвчитель викладає ще раз, уточнюючи окремі моменти, аргументуючи та доводячи основні положення. 3. Після викладу нового матеріалу вчителем його викладають за допомогою вчителя учні з високими можливостями до навчання, потім із середніми і, нарешті, з низькими. Можливі й інші варіанти підтримки статусу рівноправності та емоційного комфорту 2-ой і третій груп учнів.
При закріпленні та повторенні нового матеріалу.
Своєрідністю цього етапу уроку є постановка перед класом загальної пізнавальної задачі. Завдання перед усіма групами учнів ставиться одна, але кожна група вирішує це своїми шляхами, своїм темпом, своєму рівні. Для дітей із середніми та низькими навчальними можливостями: - питання та вправи для відтворення теоретичного навчального матеріалу (у тому числі нового), знання якого необхідне для вирішення основного завдання; - Завдання з наявністю зразка виконання; - завдання, у яких учні виконують лише окремі його частини; - Завдання з допоміжними питаннями; - Завдання з інструкціями, вказівками, алгоритмом дій. Учням з високими навчальними можливостями у виконанні завдань при закріпленні та повторенні надається велика самостійність. Їм пропонуються завдання, розраховані різну ступінь теоретичного осмислення, потребують висновків, узагальнень, аналізу, завдання творчого, пошукового характеру тощо.
Основна освітня програма
