Гнійний отит у собак: причини, симптоми, лікування

Отити діляться з локалізації ураження:

• на зовнішні отити;
• на отити середнього вуха;
• на отити внутрішнього вуха.

Пам'ятайте! Останні два види найбільш небезпечні, оскільки запалення зачіпає вестибулярний та слуховий апарат, що може призвести до втрати слуху, порушення координації, паралічу лицьового нерва.

Варто зауважити, що зазвичай середній та внутрішній отит не зустрічаються окремо і спостерігаються одночасно.

За характером запаленняотити бувають:

• серозними;
• катаральними;
• гнійними.

Зверніть увагу! Гнійні отити завжди є вторинними, тому усувати потрібно як запалення вуха, а й причину захворювання.

Будова вуха та вестибулярного апарату

Слуховий та вестибулярний апарат є єдиною системою, що складається із зовнішнього, середнього та внутрішнього вуха.

Зовнішнє вухо.

Представлено вушною раковиною та слуховим проходом, який закінчується барабанною перетинкою.

Середнє вухо.

Являє собою округлу камеру із системою кісточок – молоточок, ковадло та стремечко, ці кісточки передають звукові коливання від барабанної перетинки до внутрішнього вуха. Сама камера грає роль резонатора, що посилює коливання. Від неї йде Увстахієва труба – канал, який сполучає середнє вухо з носоглоткою.

Внутрішнє вухо

Повністю знаходиться в кістці, складається з равлика та півкружних канальців. Перша частина є камерою, де йде обробка звукових коливань нервового імпульсу. До равлика підходить слуховий нерв. Друга частина – півкружні канали – є вестибулярним апаратом. Усі відділи заповнені рідиною.

Причинами ускладнення захворювання та розвитку гнійного процесу є розчісування, пошкодження шкіри, а також відсутність своєчасного лікування.

Патогенез захворювання

Поступово запалення охоплює і слуховий прохід, Доходить до барабанної перетинки. Гострота слуху швидко знижується. При залученні в процес середнього вуха гнійний ексудат деформує барабанну перетинку, в результаті слух може повністю пропасти. Гній випливає зі слухового проходу, а також через євстахієву трубу потрапляє в порожнину носа та горлянку.

При запаленні внутрішнього вуха порушується координація, паралізується лицьовий нерв, розвивається сепсис. Наступна стадія – ураження кісток, і потім і мозковий оболонки. У результаті за відсутності лікування настає смерть через інфекційного ураження мозку.

Симптоми патології

У разі запалення зовнішнього вуха у собаки з'являються наступні симптоми:

• підвищення температури вушної раковини;
• набряклість та почервоніння вушної раковини;
• швидко зменшується гострота слуху;
• собака часто чухає хворе вухо;
• тварина нахиляється голову у бік ураженого вуха.

При запаленні середнього та внутрішнього вуха:

• слух знижений або повністю втрачений на ураженому боці;
• собака витягає голову, здійснює ковтальні рухи;
• тварина млява;
• місцева температура підвищена, спостерігається почервоніння вушної раковини.

Гнійне запалення супроводжується характерними ознаками:

• підвищується як місцева, а й загальна температура тіла;
• знижується апетит;
• видно гнійний ексудат із неприємним запахом.

При тяжких випадкаххвороба ускладнюється:

• тварина стогне;
• розвивається параліч лицевого нерва, нижня щелепа зміщується, уражене вухо звисає;
• далі порушується координація рухів, слух із ураженого боку відсутня;
• з'являється безпричинна блювота;
• під час переходу запалення на мозкові оболонки спостерігаються судоми, паралічі, смерть.

Діагноз ставлять на підставі анамнезу та огляду, при інфекційній етіології для точного з'ясування збудника береться проба крові та ексудату. При зовнішньому або середньому гнійному отіті прогноз обережний, при ураженні внутрішнього вуха – несприятливий.

Лікування гнійного отиту

Лікування в домашніх умовах неприпустимо, захворювання небезпечне та без кваліфікованої допомоги призводить до смерті тварини. Головною складовою лікування має бути специфічна терапія, яку призначає ветеринарний лікар, виходячи з того, який вид збудника призвів до гнійного запалення.

Чищення вуха у собаки

Для чищення вух використовуються ватяні тампони. Не можна використовувати ватяні палички, тому що ними можна пошкодити вухо. Не можна самостійно проникати у слуховий прохід, ви можете пошкодити барабанну перетинку. Не рекомендується закопувати в слуховий прохід перекис водню, її шипіння собака сприйме за сильний шум і може повестися неадекватно.

Є спеціальні засоби для чищення слухового проходу: Отіфрі, Епі-Отік, Отоклін.Ці препарати заливають у вуха собаці, після чого масажують в основі, щоб розчин рівномірно розподілився по внутрішній поверхні вуха. Після того як засіб вбере в себе бруд, його потрібно видалити з вуха за допомогою ватного тампона.

Для знезараження внутрішньої поверхні вушної раковини можна використовувати перекис водню або розчин діамантової зелені. Ці препарати не можна заливати у вушний прохід, на відміну від хлоргексидину 0,05%, що діє м'якше. Для прискорення загоєння ран можна застосовувати Лівомеколь, Сафродерм чи Санатол, які потрібно наносити на поверхню ран та ерозій після ретельного їх очищення.

Зняття сверблячки та запалення

Специфічна терапія

Лікування гнійного отиту у собак призначається ветеринарним лікарем і залежить від виду збудника:

При грибковому ураженні використовуються протигрибкові препарати як крапель чи мазі. Наприклад, Нітрофунгін, Клотримазолу вигляді розчину, Тербінафін. Для досягнення результату закопують по 5-6 крапель на кожне вухо протягом 2-3 тижнів. Засіб обов'язково використовувати на обох вухах, незалежно від наявності або відсутності видимих ​​поразок, бажано при цьому обробляти шкіру навколо вух.

При гнійному отіті мікробної природи призначаються антибактеріальні препарати: Ципромед, Софрадекс, Отібіовет, Отібіовін, Фугентін, Анандін. Протимікробні засоби закопуються у вуха, зазвичай курс лікування триває не більше тижня, за відсутності результату змінюють препарат. У тяжких випадках призначаються системні антибіотики: Амоксицилін, Цефтріаксонта інші. Ці розчини вводять внутрішньом'язово.